🔴 Максим Ємець - український Воїн, надійний у бою, відповідальний за життя своїх підлеглих та суміжників, який десятки разів ризикував своїм життям на найгарячіших ділянках фронту, гострий розумом, сміливий не тільки перед ворогом, але й перед генералами, який служив не за звання та посади, а за совість, загинув під обстрілом біля Покровська 4 лютого. Для мене честь бути його другом. Максим народився 21 вересня 1994 року у місті Косів Івано-Франківської області, навчався у гімназії-інтернаті, потім в Івано-Франківському фінансово-комерційному коледжі. Але у дорослому житті Максим обрав шлях солдата - 4 серпня 2014-го він став до лав 54-го розвідувального батальйону. В армії здобув офіцерську освіту - курси в Одеській військовій академії. Був командиром взводу у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, потім командиром піхотної роти у 24-й механізованій бригаді, оперативним черговим відділення поточних бойових дій штабу 24-ї ОМБр. На посаді командира розвідроти 24-ки зустрів війну, пройшов усе пекло боїв у Попасній. 1 червня 2022-го Максима призначили командиром мотопіхотного батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади, який в цей момент вже вів бої у Сіверодонецьку та опинився у важкому становищі. Я в той момент якраз був там, і нас познайомив по телефону Андрій Боєчко. Для оборони Сіверодонецька українське командування не зосередило достатню кількість військ, в результаті ворог швидко захопив половину міста, і тільки після того туди поспіхом кинули війська, які були поруч - у тому числі мотопіхотний батальйон 10-ки, якому довелось вступати у зустрічний бій без будь-якої підготовки, без розвідки, на точки, які давно зайняв ворог, ну як завжди у нас застосовують резерви. Командувати обороною Сіверодонецька керівництво ЗСУ в цьому хаосі призначило раптом генерала В.Зубанича, який взагалі не розумів ані обстановку, ані можливості військ. Ємець отримав батальйон, який вже був серйозно дезорганізований, поніс втрати та втратив боєздатність. Він не міг створити диво, і намагався виконувати неадекватні накази так, щоб зберегти людей, і доповідав справжню обстановку, оскільки був зі своїми бійцями. Тому комбатом Максим був всього шість тижнів, і його зняли з посади, Зубанич зробив його винним за втрати деяких позицій. Після Сіверодонецька Ємець перевівся у загальновійськову частину ГУР МО, і знайшов себе. Постійні ризиковані операції на різних найгарячіших ділянка фронту. Балаклійський прорив та звільнення Куп'янську, бої за Соледар, Бахмут, рейди в Росію, Авдіївка, оборона Харкова, Покровськ... Максим завжди говорив та мріяв про якісне планування, нові технічні засоби війни, ефективне знищення ворога та виконання завдань. Ємця відрізняла ініціативність, бажання брати на себе відповідальність, велика енергія, він завжди був у військах, щоб бачити обстановку на власні очі, він літав із штабу в штаб для організації взаємодії, знав усіх командирів та усі підрозділи у зоні своїх дій. Мене вражало, у критичних ситуаціях він заради підлеглих міг йти на конфлікт з деякими керівниками. Так, крім Зубанича він вступив у конфлікт генералом Богомоловим. "Ну хай ображається, я ж це не для себе зробив, а тому що я відповідаю за виконання завдання та за наших людей. З війни мене не заберуть, ну понизять у званні, я за це не чіпляюсь, мені важливіше чесно дивитись людям в очі". У травні 2024-го Максим брав активну участь у зупинці російського наступу на Харківщині, обороняв Старицю спільно з підрозділами 42-ї механізованої бригади, тоді у важкій обстановці російське угруповання було розгромлено, ГУР зіграв важливу роль у тих боях. А у грудні Максим прибув на Покровськ. Читайте повністю за посиланням - https://censor.net/ua/resonance/3534875/maksym-yemets