*Байка про QA-стажерку та впевненого Архітектора* Оленка мріяла стати QA інженером. Три роки поспіль вона бігала по співбесідах за мінімальні ставки де була не впевнена в своїх заннях та в бажаннях, а її єдиним порадником був "кар'єрний консультант" з курсів, який запевняв: "Ще трошки, ще одна співбесіда!". Навіть вчора, провалившись на черговій технічній співбесіді, вона після консультацій знову вірила його словам, хоча сама не могла згадати, що ж вивчила за ці роки. В той самий час в сусідньому офісі працював Архітектор Віктор, чия впевненість сяяла яскравіше, ніж сонце в спекотний день. Коли його питали про секрет такої самовпевненості, він загадково посміхався і казав: "А знаєте, востаннє я був безробітним лише 10 днів, та й то 14 років тому, між випуском з університету і першою роботою кодером". І додавав, примружившись: "До того ж, мама каже, що я - її сонечко, а дівчата з поїзда Хмельницький-Київ у 2018 сказали, що я 'нічого такий'. Чого ще людині треба для щастя?"