Тарас Чорновіл Пригадуєте цей день рівно рік тому? Тоді ота істотка з рашистською душею, поставлена безвідповідальним натовпом правити Україною, остаточно усунула вже навіть і не Головнокомандувача, а нашу віру й надію... Відсторонив він його практично від усього й цілковито заблокував ще раніше. Залишалося виконати два агентурні завдання: влаштувати погром у командуванні, після якого відступ ЗСУ і втрата наших земель та людей стали невідворотними. А друге - вбити в українців відчуття хоч якоїсь надії на перемогу чи бодай відносно гідний мир, позбавити впевненості в завтрашньому дні навіть мешканців глибокого тилу за сотні кілометрів від фронту, згубити відчуття, що твоє життя хтось цінує у бійців на фронті. москва аплодувала, українці пережили важкий шоковий стан. Хоча, те, що оте осоружне антиукраїнське Zе усуне українського Головкома, було зрозуміло вже дуже давно... З того часу ми пережили тривогу: що з Залужним, бо він мовчав, повідомлень мізер, а наміри злочинної влади ні в кого ілюзій не залишали. Потім між нас убили клин різними брудними актами дискредитації Головкома, тим же звільненням за станом здоров'я. Примусовим за велінням нікчемного божевільного наполєончика, але Залужний не коментував і багато було тих, хто повелися. Далі посада посла у Лондоні. Хороша робота, гідна поведінка, усе корисне для України, плюс чудова школа політичної державницької діяльності. Ми з вами це вітали, а ті зелені покидьки вбивали клин ще глибше. І ще більше тих, хто велися. Залужний часом щось писав і говорив, але відповіді на важливі питання не давав. Зараз він доказав, що вміє тримати інтригу. Нагадав про цей день національної ганьби, коли антиукраїнська потороч вистрелила в душу українцям, а майже всі тихенько змовчали, хоча день перед тим, ах як щоки роздували... Цей скрін щойно зробив із його ТК. Але він залишив ним ще більше запитань, ніж дав відповідей. Зрештою, він нам дійсно нічого не винен. Залужний приймав присягу захищати Україну від зовнішнього ворога й виконав її до тієї миті, коли внутрішній ворог позбавив його можливості далі служити обороні країни. А про внутрішнього ворога, про зобов'язання самому стати президентом, створювати й вести партію на вибори у військовій присязі нічого не сказано. Тим більше, він же бачив, як цей "мудрий нарід" подякував Петру Порошенку. Почав "дякувати" ще до інавгурації... Дуже погана мотивація йти тією ж стежкою... У нас дуже високі очікування від Залужного. Він їх досі не підтвердив і не заперечив, а невизначеність усе більше грає на користь отого внутрішнього ворога, який через своїх прихвостнів пробує ті очікування на якийсь месіанський прихід Залужного конвертувати у звичне ще з 2019-го "Главнає аби нє Парашенка!" Та, є тактика й стратегія. Можна ще трохи помовчати, якщо це на користь справі, а не від нерішучості. І ми з вами ще почекаємо на визначеність народного Головкома. Але та межа, коли мовчання вже не золото, а щось зовсім інше, невблаганно наближається. От я б дуже не хотів тоді відчути гірке розчарування. Та межа ще не перейдена...