У своєму останньому коментарі до § 26-27 "Феноменології духу" Геґеля я, зокрема, докладно зупинився на метафорі "драбини" (Leiter), яку він уживає в § 26. Він пише, що наука (Wissenschaft), якою лише і є філософія в Геґелевому сенсі, має стати для індивіда "драбиною" до "абсолютного знання", тобто позиції, де предмет (Gegenstand) є внутрішнім моментом, ба навіть продуктом свідомості, тобто епістемічно від неї залежить, а не протистоїть їй: "індивід має право вимагати, аби наука принаймні подала йому драбину до цієї точки погляду" (das Individuum das Recht zu fodern, daß die Wissenschaft ihm die Leiter wenigstens zu diesem Standpunkte reiche). Цікаво, що в німецькомовній філософії буквально одночасно з Геґелем цю ж метафору "Драбини" вживає Фіхте у своєму "Вченні про науку 1804" (другий цикл), де в 25 доповіді характеризує своє "вчення про науку" (Wissenschaftslehre) як таку драбину: "Я обачно сказав в абсолютному знанні, і аж ніяк у Вченні про науку in specie, адже навіть воно є лише шляхом і має цінність шляху, аж ніяк цінність саму по собі. Той, хто зійшов, вже не переймається про драбину" (Ich habe mit Bedacht gesagt im absoluten Wissen, keinesweges in der W. = L. in specie, denn auch sie ist nur der Weg, und hat nur den Werth des Weges, keinesweges einen Werth an sich. Wer heraufgekommen ist, der kümmert sich nicht weiter um die Leiter). Геґель не міг знати про цей текст, адже Фіхте його не публікував, а виголошовував перед своїми приватними слухачами в Берліні, коли Геґель мешкав у Єні. Ще цікавіше те, що інший німецькомовний філософ Людвіґ Вітґенштайн вже на початку 20 століття вживає метафору драбини стосовно теорії, викладеної у своєму "Логіко філософському трактаті". У положенні 6.54 він пише: "Мої положення прояснюють тим, що той, хто мене розуміє, визнає їх безглуздими, якщо він ними — по них — підніметься понад них. (Він мусить, сказати б, відкинути драбину після того, як піднявся по ній)" (Meine Sätze erläutern dadurch, dass sie der, welcher mich versteht, am Ende als unsinnig erkennt, wenn er durch sie auf ihnen über sie hinausgestiegen ist. (Er muss sozusagen die Leiter wegwerfen, nachdem er auf ihr hinaufgestiegen ist.)). Історичних свідчень, що Вітґенштайн міг читати ці тексти Геґеля чи Фіхте, принаймні поки що немає. Метафора "драбини" дуже показова, адже свідчить про те, що, попри ориґінальність теорій цих філософів, всіх їх переймали проблеми, властиві людському духові і становищу людини загалом. А отже, вони пропонують варіанти своєї відповіді на питання, які переймають кожну живу розумну, але водночас скінченну істоту.