Я вкрай рідко роблю репости, але тут зроблю чи-то вийняток, чи-то виключення (знавці лексики - виправте). І річ не в тім, що я завжди радий потицяти в Мартіна Бреста пальцем, пореготати і підкреслити, що він своїм, скажемо чесно, неприємним голосом через рот, сказав якусь дурницю. Це ж явище дуже рідкісне, як затемнення. Набагато рідкісніше, аніж його несмішні жарти. Річ у тім, що Мартін дійсно дав у штангу. І за що я його люблю - він здатен визнавати помилки. Ні, не стосовно фасону своїх джинс чи кольору шкарпеток. Тут наука безсила. Але з приводу серйозних питань мобілізації - цілком. Бо Мартіну не все одно і він докладає максимум зусилль, щоб цей жах без кінця скоріше завершився нашою перемогою. Загалом, вподобайка, репост, оце усе. Майте тиху ніч. «Недавно я давав інтерв’ю на УП, на якому сказав про деякі, як мені тоді здавалося, проблеми з електронним бронюванням. Наговорив дуростей. Нагородив зради. Це рознесли з клікбейтними заголовками. Я хочу вибачитися за це, і тому - я прошу вибачення. Це було тупо, несистемно і неправильно. Я розвів зраду там, де держава приклала масу зусиль, щоб забезпечити нашу (у тому числі і мою) роботу, там, де держава зробила максимум. Фактично я своїми необачними словами сіяв зневіру у нашу країну, а значить – говорив в інтересах ворога. Мені соромно за це. Мені соромно перед тими людьми, які реалізовували цей проєкт, і чию працю я принизив. Мені соромно перед тими, кого я особисто не знаю, але хто придумав, скерував, зробив и виколихав електронне бронювання. Так, я зробив хєрню, за яку знову прошу вибачення. Електронне бронювання в Дії стало одним з тих проєктів, які фактично врятували нашу оборонку. І замість того, щоб чесно і відверто про це сказати – я почав лити воду на млин російської пропаганди. Так, необдумано. Так, не спеціально. Але це мене не вибачає. Декілька днів тому, передивившись це інтерв’ю, я звернувся до УП з проханням зняти його, як і його текстову версію. Мені було відмовлено. Я вважав, що наніс шкоду своїми словами, і попросив їх прибрати, але на моє прохання мені відповіли: «Ми не можемо цього зробити». Я ще раз, щиро і публічно, вибачаюся і перед людьми, і перед державою, за свої слова. Останнє, чого я хочу – це розколювати наше суспільство і сіяти зневіру у країну і її вище керівництво. З соромом і повагою – Болдирєв Олег.» https://www.facebook.com/share/p/18WMo7ngE6/?mibextid=WC7FNe