🤔Чи бачимо ми одне одного? Про незрячих людей у нашому повсякденні 🗣️Друзі, замислювалися ви коли-небудь, наскільки наше суспільство готове до справжньої взаємодії з людьми, які мають особливості зору? Ми часто говоримо про доступність — пандуси, тактильні плитки, аудіосигнали на переходах. Але чи достатньо цього? 😎Я переконаний: справжня доступність починається не з інфраструктури, а з нас самих — із нашого ставлення, уваги та людяності. 😎Коли ти — незряча людина — рухаєшся вулицями міста, іноді здається, що не ти, а оточуючі втратили здатність бачити. Ідучи тротуаром, ти чуєш гомін, відчуваєш ритм міста, але раптом хтось штовхає тебе плечем. І перше, що звучить, — різке: «Ти що, сліпий?» З великої літери, з подивом, а іноді навіть із роздратуванням. Ти спокійно відповідаєш: «Так, я незрячий. А що?» І в цю мить западає тиша. «Ой, вибачте!» — чуєш у відповідь, ніби людина щойно усвідомила, що ступила на слизьку стежку. Це не поодинокий випадок, а буденність для багатьох незрячих людей. І знаєте, до цього можна звикнути, як до шуму машин чи дощової погоди. Але чи нормально це? 💭Ці моменти — не просто незручні ситуації. Вони оголюють проблему: ми, як суспільство, часто не помічаємо тих, хто поруч. Ми поспішаємо, занурені у свої думки, гаджети, плани, і не замислюємося, що поруч із нами може бути людина, якій потрібна наша увага. Незряча людина, яка орієнтується за звуками, дотиком чи тростиною, не завжди може передбачити ваш різкий маневр чи велосипед, що мчить тротуаром. 😎Я не закликаю до жалю чи поблажок. Я мрію про просту річ: щоб ми всі були трохи уважнішими. Щоб ми дивилися не лише під ноги, а й навколо. Щоб ми пам’ятали: серед нас є люди, для яких кожен крок — це маленька пригода, сповнена викликів. І один ваш уважний жест — пропустити, попередити голосом, запропонувати допомогу — може зробити цей шлях безпечнішим і приємнішим. 👨‍🦯Давайте разом зробимо наші міста не лише фізично доступними, а й теплими, людяними. Бо справжня доступність — це коли ми бачимо одне одного. Не лише очима, а й серцем. Будьте обережні, будьте уважні — і, можливо, одного дня фраза «Ти що, сліпий?» зникне з наших вулиць. А натомість з’явиться просте: «Давай, я допоможу».#безбар'єрність #незрячі люди #вірю в краще #доступна країна @Blind_veteran