«Хочеться тільки матюкатися. Харків — це Україна, куди ми поїдемо? Це наше рідне місто, ми його любимо. А ті хай вдавляться». «Коли потужний вибух, то, звичайно, вискочила, документи схопила — що було. Я вже знала, я вже була наготові». «Прилетіло так, що мама дорога. Ноги посікло, скло все повибивало. Немає емоцій інших — матюків багато, але я тримаюся. Далі доведеться жити, відновлювати. Ну, блін — я харківець, а це вартує дорого. Нервів немає вже. Вони скінчилися. Купа матюків — так. Ненависть — так. Проклинати когось — так. Хоч ми й християни, але це — не по-людськи». Що ще розповідають мешканці пошкоджених будинків про нічну атаку РФ 11 червня — читайте у матеріалі Суспільного: https://tinyurl.com/2s4xmkf4