26 травня 1953 року в Норильську почалося повстання політичних в’язнів, яке стало найбільшим у історії ГУЛАГу. Близько 70% учасників були українцями, багато з них — колишні члени ОУН та УПА. Причиною виступу стало те, що після смерті Сталіна влада відмовилася амністувати політичних в’язнів, тоді як кримінальних звільняли. Учасники повстання організували страйки, голодування, петиції, але влада відповіла силою: за офіційними даними, загинуло близько 150 осіб, хоча свідки говорять про значно більші жертви. Цей виступ засвідчив значний вклад українців у протистояння радянській системі. Лідери повстання, зокрема Євген Грицяк, Павло Фільнєв, Александра Зеленська, мали досвід підпільної боротьби. Їхній організаційний хист і солідарність дозволили протриматися понад місяць. Для української історії Норильське повстання стало прикладом стійкості та небажання миритися з репресивним режимом, а сьогодні воно нагадує про традицію опору, яка залишається актуальною в умовах сучасної війни.