Зарплати в ресторанах. Андрій Садовий, а за ним деякі львівські медіа, вирішив похайпувати цій темі. Мовляв, Макдональдс платить добре, а всі решта закладів погано. Ще й, бачите, удвічі менше, ніж зазначено в оголошеннях закладів і мереж на сайтах вакансій. Ну й обов'язково було притрендіти, що Садовий, мовляв, знає більшість рестораторів міста, що це люди, які їздять на дорогих машинах і не бідують. Так от хочу сказати, по-перше, що знати десяток найбільш досвідчених рестораторів і ще пару молодих-успішних, то не те саме, що знати більшість. Із трохи менш крутими і показними, але активними спілкується не Садовий, а його заступники. А з більшістю то спілкуються чиновники райадміністрацій. Листами — погрозами, листами — домахонами. Наприклад, вигадавши посеред війни і кризи забороняти маркізи на літніх майданчиках. Чи знаходячи якісь малосенсовні псевдопорушення. Натомість пан Садовий може в 2023 році пообіцяти активістам від ресторанного руху, що через пару місяців поставить на голосування підвищення рівня деяких вулиць, аби там можна було нормально організувати пандуси і загалом безбар'єрність. Але до червня 2025 року нічого так і не порухати в тому сенсі. Так от, на відміну від кола спілкування мера, більшість рестораторів їздять на фольксвагенах, шкодах, фіатах діабло і роздовбаних паджеро. На лексусах їздить малий відсоток найбільш успішних. А ще часом хтось досі їздить на відносно дорогому авто, бо заробив його в айтішці чи як стоматолог, і ще не встиг профукати як ресторатор. Але то ще питання, чи надовго таке щастя. Також хочу сказати, що мені дуже не подобаються заробітні плати в ресторанному бізнесі. Дуже хотівлося б, щоб і офіціанти, і баристи, і кухарі отримували більше. Але якби хтось спитав, а як насправді нараховується платня, то зрозумів би, що більшість у цій сфері на одному місці працює 15 днів на місяць, а зарплата рахується змінами. Натомість Ворк юа та інші переводять це в місячні оплати і виходить удвічі більша сума. Тож те, що хтось декларує на сайті пошуку роботи 30 тисяч, а платить 15 тисяч, абсолютно не означає, що він щось хімічить. Але то ж треба поцікавитися. Ну і зовсім уже не хотілося б нагадувати Андрію Садовому, що свого часу журналісти видань, які йому належали, могли чекати на зарплатню по три-чотири місяці. І що він відповідав, коли ми в нього намагалися вибити нормальні умови праці. І що одна з причин мого, наприклад, звільнення з "Поступу" була вимога без жодних професійних підстав звільнити близько десятка найкращих журналістів в обхід закону. А зараз, звісно, вигідно наїхати на бізнес і розказати про сферу, яка ледве дихає, що в ній хтось жирує. У той час як середня рентабельність ринку мінімальна, ризики зростають, велика кількість закладів закривається, ще більша висить на межі закриття, купа інвестиційних проектів згорнулися на невизначений час.