Не втрачайте віру у людей. Попри все. Найстрашніша зброя росіян, яку вони до нас застосовують - це не ракети і не шахеди. Не балістика і не арєшнік. Вибухи та постріли можуть зламати опір лиш тоді, коли падає на полі бою останній боєць або помирає у застінках Сибіру останній представник свого народу. Найстрашніша зброя - це зневіра. Посіяна зневіра діє повільно і невідворотно, але змушує армії з купою зброї і снарядів піднімати руки до кривавого неба, а громадян - коритися волі окупантів або ж тікати світ за очі. Як би росіяни не розкидали тут зерна відчаю, слід памʼятати, що не всім по-барабану на війну (хоч трирічну, хоч десятирічну); не всі підлітки довбограї з тіктоком і не всі мріють за двадцять баксів спалити військового корча, на який збирали усім підїздом; не всі люди припинили донатити і тільки й мріють, як переплисти Тису; не всі бояться бійців в пікселі і тікають при появі камуфльованого авта. Багато людей донатять і всі вихідні плетуть маскувальні сітки. Багато підлітків та дітей віддають свої гроші, які вони збирали на ровера чи на лего - на РЕБи для бійців. Багато людей вдень і вночі якісно та чесно роблять свою роботу, щоб країна жила і фронт отримував свою зарплату, снаряди, бетонні блоки. Багато - це всіх професій: від нормального судді чи прокурора до працівника консервного завода, що не лінується з тушонки відлубувати курячі кістки. Досі купа людей (щодня з мого оточення) добровільно приєднуються до лав ЗСУ. Врешті, багато людей просто віддають свої сімейні машини на фронт. Люди.віддають.свої.машини.Армії. Які ще Вам докази потрібні? Сьогодні ми з Оксанкою гайнули у славне місто Львів, щоб перегнати чудовий Jeep Grand Cherokee на Київ. Його проєкту 42 тачки на ЗСУ подарувала родина Лариси, Володимира і двох чудових діток - Лева і Єви. З поваги до прохання родини - лишаю їхні прізвища та обличчя анонімними, але, львівяни, знайте, у Вас є чудові сусіди. Машина стала 73-ю в проєкті і поїде служити в підрозділ широковідомого у вузьких колах фізика-ядерника, який воює з лютого 22 року, боронив оточений Чернігів, пив дощову воду зі снарядного ящика, а потім бачив все і всюди по всьому фронту. До речі, це вже 14-та власна машина, яку звичайні українські сімʼї передають на ЗСУ. Мені здається, що це - Космос. Ми з Мартин Брест дякуємо Ларисі, Володимиру, Єві та Леву за довіру до нашого проєкту і віру в справедливий розподіл машини у Силах оборони. Ми дякуємо Оксана Бондар, що віриш у нас і, як завжди, стала поруч і допомогла з логістикою машини. Ми дякуємо кожному і кожній, що третій рік поспіль вірите у нас і довіряєте нам свої донати. Ваша віра змушує вірити нас же, що ми все зможемо. Дякую. І щоб Ви не сумнівались, ці львівяни порожню машину зі Львова не відпустили. Нас перехопив Сергей Иванов-Малявин і завантажив нам 4 чудові диски з гумою на якийсь з корчів. Ще й притрусив зверху щедрим донатом. Нам треба вірити в себе і свою країну рівно на день довше, аніж росіяни боятимуться свого фюрера. Реквізити, як завжди, в коментарях. Тепер машину слід привести до повної бойової готовності. Майте тиху ніч.