В черговому скандалі навколо виявлення плагіату в дисертації кандидатки до складу Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій важливим є, насправді, не сам факт плагіату. Плагіатом у тих, хто пнеться чи перебуває на керівних посадах в державі, вже нікого не здивуєш. Ректори, міністри освіти, голови комітетів, міністри, депутати - майже навмання тицяєш пальцем в будь-яке прізвище і з імовірністю в 50% (як в анекдоті про динозавра) потрапляєш в плагіатора (нагадаю, має бути 0% чи близько того). Про сам скандал можна почитати на сайті УП [1] або ж в блискучій статті-розслідуванні Василя Садового [2]. Там все по шаблону - "вчена" передрала текст дисера у своєї наукової консультантки, поміняла роки і деякі слова, будимсь-будимсь і в продакшн. Особливо я в таких історіях млію з нездорового потягу цих недонауковців до відверто смішних відзнак: Найкраща українка в професії. Певен, вона отримає в кінці року перемогу в відзнаці Академічна негідність року. В усьому цьому важливе інше. Суть всієї реформи науки від 2015 року в утворенні кардинально нових органів - Ідентифікаційного комітету і Наукового комітету Нацради з питань розвитку науки і технологій. Другий покликаний на одному майданчику з урядовцями (чим і є Нацрада, куди входить ще й Адміністративний комітет з прем'єра, міністрів та решти) вирішувати проблеми вчених і науки, а також сприяти тому, щоб наука працювала в інтересах суспільства і держави. Ідентифікаційний (ІК) і Науковий комітети (НК) мають шалений вплив на всю наукову "тканину" в державі - від розробки і лобіювання політик щодо науки до фактично нагляду за, мабуть, найбільшим і найпрозорішим нині грантодавцем в країні - Національним фондом досліджень. Тому вимоги до складу ІК та НК мають виставлятися безпрецендентні. Зокрема і в царині академічної доброчесності. І коли на 12 посад в НК пнеться 60 кандидатів - перевірка їх на плагіат має бути обов'язковою. Тепер, коли з 60-ти цілих одинадцять персонажів мають підозри на плагіат, а найкраща українка в професії виявляється простим копірувальним апаратом, варто закцентувати увагу на кількох моментах: 1. Хороші новини. Попри великі скандали з плагіатом в Україні, ситуація є жахливою, але не безнадійною. Плагіаторів кардинально не побільшало. Вони були, є і якийсь час будуть. Це питання виявлення: раніше плагіаторів рідше виявляли через низку об'єктивних причин (про це якось окремо). Водночас, медійники цими скандалами почали цікавитися більше. Тому у пересічного глядача може скластися враження, що треба "зливати воду" в українській науці. Ні, просто чесною роботою чесних науковців ці ж медійники та суспільство загалом цікавляться на порядки менше. 2. Погані новини. Плагіатори дійсно гуртуються і лізуть у владу (різних рівнів - від завкафедр до міністрів освіти, а то й вище, але це ще не точно, слідство триває). Вони або купують дисертації вже перебуваючи у владних ешелонах (біс його знає нащо), або ж мають такий паттерн поведінки, що окрім як красти - нічого не вміють, тобто жодного продукту для суспільства не дають. От і лізуть в комісії, ради молодих вчених, наглядові ради, деканати, депутатство і т.п. Тобто локальна концетрація плагіаторів в одній точці часопростору може бути дійсно шаленою. 3. Хороші новини. В Україні є люди, яким не все одно і вони не хочуть, щоб наукою в країні керували крадії-почвари. Звідси і ростуть "ноги" розслідувань та скандалів. 4. Погані новини. Почвари через своїх "проксі" у Верховній раді, комітетах, міністерствах всіляко протидіють упровадженню норм академічної доброчесності повсюдно. Зокрема, щось на обрії досі не видно закону "Про академічну доброчесність". Чому? Тому що величезна частина депутатського та міністерського корпусу, коханки і коханці, поважні ректори та дружини дядька троюрідної сестри уважаємих людей можуть бути позбавлені наукового ступеня. І на своєму котеджному селі вони більше не вважатимуться професорами-членкинями, а будуть простими заможними клоунами та клоунессами з фейковими дипломами про фейкові наукові досягнення. Це ж єдине, що їх вирізняє з-поміж інших корупціонерів. Було "краде, зате професор", а стане просто "краде". 5. Хороші новини. На низовому рівні вдається формувати культуру "плагіаторам - вхід заборонено". Я розповідав, що у нас в КАІ при конкурсі на якусь посаду кандидат з виявленим плагіатом автоматично вилітає з перегонів попри всю решту здобутків. Так і тут - в конкурсі на НК оці от підозрілі особи так само перевіряються. Щоб не бути обраними. Колись кількість таких принципових структур стане настільки великою, що у плагіаторів буде один умовний рефлекс - ніколи туди не потикатися. 6. Погані новини. Ні, не в тому, що інколи плагіат дійсно не вдається знайти, хоча він імовірно є. Тут ніц не зробиш. Погані новини в тому, що у плагіаторів совісті геть немає, якщо вони продовжують пхнутися в Наукові комітети та інші органи попри те, що вони ж то точно знають, що як науковці - вони нулі. Як бачимо, від ступенів вони теж добровільно позбавлятися не поспішають, бо думають, що від скандалу їх пронесе. При цьому, зазвичай, сам скандал їм не дуже шкодить. 7. Хороші новини - боротьба триває. Зокрема в тому, що є люди, які мають бажання і натхнення цьому всьому протидіяти. А тепер питання - поки чисто теоретичне і суто для нашого вузького кола: чи готові Ви були б раз на місяць довільною сумою (хоч і 10 грн, але системно) підтримувати антиплагіатні розслідування? Типу патреону чи чогось такого? Якщо що - не мене. Я цим не займаюсь. Ба більше, люди, які це роблять, цими питаннями поки не цікавилися, але я бачу, скільки часу і ресурсів у них на це йде. То най бачать відповідь від небайдужої навколонаукової спільноти. Бо я б донатив. Майте гарний день. [1] https://life.pravda.com.ua/society/kandidatku-v-nacradu-z-pitan-nauki-pri-uryadi-zvinuvatili-v-plagiati-308510/ [2] https://false-science-ua.odoo.com/grandiozna-afera-liliia-filipishina-zakhistila-tekst-iz-disertatsii-svoiei-naukovoi-konsultantki