Тиха перемога України або трибуналу бути. Чергова Нова Країна від LB виглядала складно та обережно щодо оптимізму зп темою розмови. Тому, що мова була про міжнародний трибунал для російських воєнних злочинців. Проте, все виявилось геть інакшим. Приємно інакшим та місцями - оптимістично шокуючим. Складно викласти дві з половиною години в подробицях, та й мабуть не треба. Тому давайте про головне. Перше. Трибуналу бути і це безперечно велика перемога України і команди. Команди наших бристів, яка почала з “ніколи і не мрійте” і закінчила повно перемогою. Тут безумовно треба зняти шляпу та подякувати і Офісу Президента і депутатам і громадському сектору. Всім, хто долучився і зробив неможливе - можливим. Друге. Вирок (себто рішення) буде наівть до закінчення війни та за “дистанційної” участі звинувачених. Це ще один прецедент, якого домоглась Україна і який сам по собі фантастичний. Так, це не означає, що завтра путін та його оточення сядуть у в’язницю. Але, означає що точно сядуть. На все свій час, а ми вже навчились чекати. Головне питання, яке треба розтулмачити - за що саме? Ні, не за Маріуполь, Драм театр, Бучу чи Бахмут. Проте, за все одразу. Тобто відповідальність росії та її очільників буде саме за акт агресії. Агресії росії, яка досі не визнана та не закріплена жодним міжнародним документом. Саме таке рішення відкриває широкий шлях справедливості, де відповідальні вже не окремі “очільники режиму” чи сам режим. Це вина всіх росіян, як співучасників. Це дає нам надію. Надія на розплату та покарання всіх росіян. Скажете, фантастика? Але ще рік тому сам факт трибуналу звучав, як фантастика. А вже сьогодні в центрі Київа його експертно обговорюють в деталях, як факт. І все це - безумовна наша велика перемога. Яка пройшла так тихо, проте дасть так багато