У цей день ми перегортаємо сторінку довжиною в три роки повномасштабного вторгнення рф, але позаду вже цілих 11 років (!) безупинної боротьби. Чи важко вам на цьому етапі? А чи готові боротися ще? А заради кого і чого? Ми всі маємо різну ступінь залучення у війну, та кожен із нас - ціль для росіянина. Однак і ми вже далеко не ті слабкі, одягнені у «волонтерку» та залізні плити добровольці, які змушені тільки захищатись: ми озброїлись, вивчились та навчились показувати власні зуби та брати «на мушку» росіян. Ми стали сильнішими Я не готував для вас фото і відеоряд до трьох років у строю, бо надто в них багато болю, втрат і щемкої історії. Та ці дні змушують переосмислити досягнення і готуватися до нового етапу боротьби. Я не знаю, як бачите ситуацію ви, однак спроби примусити українців до миру без нашої участі можуть посіяти лише додаткову злість у нас Пора брати відповідальність за майбутнє країни. Я це бачу для себе у підвищенні власної професійності. Мій шлях у війську від солдата-добровольця складається за участі чудових людей та різних військових подій, де я постійно вчусь та вдосконалююсь. На четвертому році моєї війни я роблю черговий крок до підвищення власної військової компетентності, щоб через якийсь час вернутись в стрій із новими знаннями та навичками, що так важливі на сучасному етапі війни проти росії Чому я вам про це пишу? Бо ваша участь також потрібна. Не дистанціюйтесь від боротьби, бо щораз стає важче, нас стає менше, а це значить, що боротьба триватиме - довше. За участі кожного справжнього українця та справжньої українки маємо шанс завершити цю боротьбу швидше. Будь-яке затягування війни нам не на руку Багато чи мало - три роки? Скажу так: коли триває атака (артобстріл, дронами, РСЗВ тощо) позиції, секунди тягнуться як тижні, а дні здаються місяцями. Але з часом, коли ти вже адаптовуєш слух, зір, інстинкти до частих подій, ти проходиш такі епізоди значно швидше. Не хочеться жити війною, але поки інших реалій у нас немає! *Люблю свою родину та близьких, поважаю своїх побратимів, пишаюся Україною! Стоїмо!*