Закарпатець
228 subscribers
About Закарпатець
Денис Ман, військовослужбовець ЗСУ, депутат Закарпатської обласної ради
Similar Channels
Swipe to see more
Posts
Останнім часом все так динамічно розгортається…аж страшно. Мені не так страшно від технологій, які на полі бою застосовують обидві сторони російсько-української війни, як страшне суспільство, яке не відчуваючи війни (не воює, не донатить, не підтримує ветеранів та/чи ВПО…) застосовує або є стороною соціальних технологій І я не про напівбожевільного Маска в Штатах та заяви президента Трампа, я про соціальні експерименти всередині моєї країни. Я не бачу можливостей до виборів, але політикою в повітрі так і тхне ;( Я не знаю, скільки ще може протриматися моє військо на полі бою в умовах, коли схоже ми різко наближаємось до умов і домовленостей на геополітичному полі, які нас не влаштують Але біда в тому, що це цікавить все меншу кількість людей. Ще якийсь рік тому «кордони 91-го», «перемога», «вірю в ЗСУ» були словами Великої Сили та Великої Віри. А зараз все менше людей готові Вірити, ще менше - докладати зусиль (Діяти) Що змінилось? Ми можемо дозволити собі поразку?
У цей день ми перегортаємо сторінку довжиною в три роки повномасштабного вторгнення рф, але позаду вже цілих 11 років (!) безупинної боротьби. Чи важко вам на цьому етапі? А чи готові боротися ще? А заради кого і чого? Ми всі маємо різну ступінь залучення у війну, та кожен із нас - ціль для росіянина. Однак і ми вже далеко не ті слабкі, одягнені у «волонтерку» та залізні плити добровольці, які змушені тільки захищатись: ми озброїлись, вивчились та навчились показувати власні зуби та брати «на мушку» росіян. Ми стали сильнішими Я не готував для вас фото і відеоряд до трьох років у строю, бо надто в них багато болю, втрат і щемкої історії. Та ці дні змушують переосмислити досягнення і готуватися до нового етапу боротьби. Я не знаю, як бачите ситуацію ви, однак спроби примусити українців до миру без нашої участі можуть посіяти лише додаткову злість у нас Пора брати відповідальність за майбутнє країни. Я це бачу для себе у підвищенні власної професійності. Мій шлях у війську від солдата-добровольця складається за участі чудових людей та різних військових подій, де я постійно вчусь та вдосконалююсь. На четвертому році моєї війни я роблю черговий крок до підвищення власної військової компетентності, щоб через якийсь час вернутись в стрій із новими знаннями та навичками, що так важливі на сучасному етапі війни проти росії Чому я вам про це пишу? Бо ваша участь також потрібна. Не дистанціюйтесь від боротьби, бо щораз стає важче, нас стає менше, а це значить, що боротьба триватиме - довше. За участі кожного справжнього українця та справжньої українки маємо шанс завершити цю боротьбу швидше. Будь-яке затягування війни нам не на руку Багато чи мало - три роки? Скажу так: коли триває атака (артобстріл, дронами, РСЗВ тощо) позиції, секунди тягнуться як тижні, а дні здаються місяцями. Але з часом, коли ти вже адаптовуєш слух, зір, інстинкти до частих подій, ти проходиш такі епізоди значно швидше. Не хочеться жити війною, але поки інших реалій у нас немає! *Люблю свою родину та близьких, поважаю своїх побратимів, пишаюся Україною! Стоїмо!*
Посол України в Угорщині Федір Шандор відбув до Будапешта виконувати службові обовʼязки Це було дуже довге призначення у важливу для нас країну Вірю, що у закарпатця, професора, колишнього військовослужбовця ЗСУ вдасться доносити важливу українську позицію до вух, яким важливо «чути» Сил і терпіння, Федоровичу! 🫡
