*Що не так із заочним арештом в Україні?* У 2024 році ВАКС активно застосовував заочний арешт щодо підозрюваних у корупції, які перебувають за кордоном. Серед них – екснардепи, посадовці та підприємці. За рік таких рішень могло бути понад 30. Чому цей інструмент набуває популярності? Головна причина – виїзд підозрюваних за кордон після вторгнення рф. Майже у всіх гучних справах правоохоронці ініціюють заочний арешт, вважаючи, що особи ухиляються від слідства. Але чи ефективний цей інструмент? І чи не створює він можливостей для зловживань? Що таке заочний арешт? Це запобіжний захід, який дозволяє суду ухвалити рішення про взяття під варту особи, яка перебуває за кордоном. Це може призвести до міжнародного розшуку, включення в базу Інтерполу та екстрадиції. Але для цього слідчі мають правильно вручити повідомлення про підозру. Як вручення підозри перетворюється на формальність За законом підозру вручають особисто або альтернативними способами (пошта, телефон, месенджер). На практиці ж правоохоронці часто: 🔸 надсилають підозру за останньою адресою в Україні, ігноруючи фактичне місце перебування; 🔸 використовують месенджери, не перевіряючи, чи отримала її особа; 🔸 не враховують офіційні повідомлення адвокатів про місцеперебування підозрюваного. Це дозволяє ініціювати заочний арешт і розшук навіть без реального ухилення від слідства. Проблеми з міжнародним розшуком Оголошення в міжнародний розшук – обов’язкова умова заочного арешту. До 2024 року існувало кілька підходів: 🔹особу вважають у розшуку одразу після постанови слідчого; 🔹розшук настає після публікації «червоної картки» Інтерполу; 🔹потрібні активні дії слідчого для звернення в Інтерпол. Зараз домінує підхід, коли достатньо лише постанови слідчого. Це створює ризики зловживань. Чи використовується заочний арешт для тиску? Через законодавчі прогалини він може стати способом політичного або бізнесового тиску. Правоохоронці часто одночасно подають дві взаємовиключні заяви: 🔸про заочний арешт – тобто підозрюваного треба розшукувати; 🔸про спецрозслідування – що дозволяє завершити справу без нього. Це призводить до абсурдів: людина може мати заочний арешт і водночас брати участь у судових засіданнях. Отже, заочний арешт – важливий механізм у боротьбі з корупцією, але через прогалини він використовується неефективно або навіть як інструмент тиску. Щоб уникнути зловживань, потрібно: 🔹чітко врегулювати момент оголошення в розшук; 🔹контролювати процедуру вручення підозри; 🔹усунути суперечності між заочним арештом і спецрозслідуванням. Сподіваємося, що у 2025 році судова практика стане прозорішою, а заочний арешт застосовуватиметься за призначенням. Детальніше🔗 https://mind.ua/openmind/20285078-shcho-ne-tak-iz-zaochnim-areshtom-v-ukrayini