#оповідь_про_мистецтво Мистецтво — це не про наш світ. А «не наш світ» — це світ, де наявні в ньому суперечності тільки підтверджують тотальність його існування. Були часи, коли середньовічні ісламські та християнські табу, здавалося б, руйнували велику спадщину античного генія. Але мистецтво від цього тільки просто поставало перед людьми у новій формі. Без табу і заборон ми ніколи не побачили б неймовірні візерункові сплетіння арабесок чи персидських килимів. А чи з’явилася б на світ «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі без домінування католицької церкви? А чи побачили б ми «Зоряну ніч» Ван Гога, якби не «повстання» художників проти правил академічного живопису XVIII - XIX ст.? Тож бачимо, що в одну епоху межі породжують «Нове» . А в іншу — «Нове» може з’явитися тільки після зміни «старого». І мова тут зараз не про визначення того, правильно це було чи ні. Я зараз просто намагаюся донести ідею автора: Що мистецтво — неможливо знищити!