Навіть сибірський холод не остудив жаги до свободи. 26 травня 1953 року в одному з найпохмуріших таборів ГУЛАГу — Норильському, що на півночі Сибіру, — спалахнуло повстання. Це був перший і найбільший виступ в’язнів радянської табірної системи після смерті Сталіна. Основу повсталих становили політв’язні, серед яких було багато українців: воїни УПА, учасники націоналістичного підпілля, священники, інтелігенція. Вони вийшли не зі зброєю, а з гідністю. Їхні вимоги — припинити знущання, переглянути справи, поліпшити умови утримання. Повстання тривало понад сорок днів. В’язні організували страйки, відмовлялися виходити на роботи, надсилали звернення до Москви. Радянська влада придушила виступ жорстоко — із застосуванням армії, танків, каральних загонів. Загинули сотні, тисячі зазнали нових репресій. Норильське повстання — не просто епізод з історії ГУЛАГу. Це символ незламного опору: коли навіть у нелюдських умовах люди зберігали гідність і боролися за правду. Пам’ятаймо.