*Марність стратегічного бомбардування* Понад століття військові стратеги намагалися вигравати війни, ламаючи волю противника з повітря. Ідея проста: знищити міста, залякати населення, змусити уряд капітулювати. Але на практиці це майже ніколи не працює. Населення витримує страждання, режими зміцнюються, а війни затягуються. *Коли це не спрацювало* _*Лондон, 1940*_ Німецький бліц мав зламати британський дух. Натомість він його загартував. Позиції уряду Черчилля лише зміцнилися, а військові зусилля посилилися. _*Німеччина, 1942–45*_ Союзники стерли з лиця землі міста, як-от Гамбург і Дрезден, загинули сотні тисяч. Але нацистський режим встояв до останнього — аж поки наземні війська не дійшли до Берліна. Повстання цивільного населення проти війни так і не відбулося. _*Північний В’єтнам, 1965–72*_ Операція “Rolling Thunder” була однією з найінтенсивніших бомбардувальних кампаній в історії. Вона не змусила Ханой капітулювати, а навпаки — лише зміцнила його рішучість. _*Ірак, 1991 і 2003*_ Попри повну перевагу США в повітрі та руйнування інфраструктури, режим Саддама Хусейна залишався при владі до успішного наземного вторгнення. *Коли це частково спрацювало* _*Японія, 1945*_ Атомні бомбардування Хіросіми й Нагасакі та вступ СРСР у війну змусили Японію капітулювати. Але аналіз показує, що вирішальною була не паніка населення, а розгубленість політичної еліти. Стратегічні бомбардування самі по собі не забезпечили результату. _*Сербія, 1999*_ 78-денна кампанія НАТО змусила Мілошевича вивести війська з Косова. Але успіх був зумовлений не терором, а точковим ураженням інфраструктури, ЗМІ та військових цілей у поєднанні з міжнародною ізоляцією. Цілями були не цивільні, а політична верхівка. *Стратегічне бомбардування України* Росія вперто застосовує стару хибну стратегію: масові удари по енергетиці, житловій інфраструктурі, цивільних об’єктах — щоб зламати волю українців і змусити їх до поступок. Але замість капітуляції Україна стає міцнішою. Суспільна єдність лише зростає. Моральний дух залишається високим. Кожен обстріл лише посилює рішучість, оптимізує адаптацію та стимулює міжнародну підтримку. Як і Лондон у 1940-му, Україна не ламається. Вона загартовується. *Висновок* Стратегічні бомбардування рідко досягають політичної мети. Страждання цивільного населення не веде до капітуляції. Якщо авіаудари й спрацьовують, то лише в поєднанні з політичним, військовим і дипломатичним тиском — а не через “злам волі населення”. Російська кампанія проти України — черговий приклад провалу цієї стратегії. Руйнування видно. Капітуляції ні. Зламати українські міста легше, ніж зламати українську волю. https://open.substack.com/pub/arunninghacker/p/1af?r=5bb5ec