Володимир Стиран | Хакер, що біжить | Кібербезпека, приватність, біг, медитація
522 subscribers
About Володимир Стиран | Хакер, що біжить | Кібербезпека, приватність, біг, медитація
Блог https://styran.com Подкаст https://nonamepodcast.org Twitter https://xxxxxxxxxxxxxxxxxx.xxx/arunninghacker Facebook https://fb.com/arunninghacker
Similar Channels
Testimony of @eintrepreneur (twitter!)
Khawaja Muhammad Asif
Rockstar MOVIE Recapped 🎬🎬
Nidhi Academy
BankNifty Options Oct 2024
iRARA GAMERS
Alyan Gamer
Al-Mawrid Official
Promo do Cabuloso! 🦊🔥
Chandan Joy
Ameer Abdul Qadeer Awan
Hasta Que Caigan🇻🇪 (Facebook)
SSR CREATIVE THINKS
NRZ Moers nrz.de/moers
idealista Italia
Swipe to see more
Posts
Russian Pearl Harbor. Дякую від щирого серця всім причетним. Це неймовірний подарунок кожному українцю та всім мирним людям на планеті Земля
Ексклюзив для підписників у WhatsApp: повний текст мого дослідження “The Cloud of War: How Russian Military Mobile Applications Exploit Western Tech in the War Against Ukraine”, опублікованого цього тижня в матеріалах 17-ї міжнародної конференції з кібер конфліктів CyCon. Дякую організаторам та програмному комітету за можливість виступити з презентацією по результатах дослідження. Сподіваюся, це розпочне продуктивний діалог з західними технологічними гігантами та допоможе усунути факти зловживання їхніми ресурсами з боку розробників російських воєнних додатків. https://drive.google.com/file/d/1p22EsfItdN4OPnJ9zhXc8zfjRKIhyJwN/view?usp=share_link
*Марність стратегічного бомбардування* Понад століття військові стратеги намагалися вигравати війни, ламаючи волю противника з повітря. Ідея проста: знищити міста, залякати населення, змусити уряд капітулювати. Але на практиці це майже ніколи не працює. Населення витримує страждання, режими зміцнюються, а війни затягуються. *Коли це не спрацювало* _*Лондон, 1940*_ Німецький бліц мав зламати британський дух. Натомість він його загартував. Позиції уряду Черчилля лише зміцнилися, а військові зусилля посилилися. _*Німеччина, 1942–45*_ Союзники стерли з лиця землі міста, як-от Гамбург і Дрезден, загинули сотні тисяч. Але нацистський режим встояв до останнього — аж поки наземні війська не дійшли до Берліна. Повстання цивільного населення проти війни так і не відбулося. _*Північний В’єтнам, 1965–72*_ Операція “Rolling Thunder” була однією з найінтенсивніших бомбардувальних кампаній в історії. Вона не змусила Ханой капітулювати, а навпаки — лише зміцнила його рішучість. _*Ірак, 1991 і 2003*_ Попри повну перевагу США в повітрі та руйнування інфраструктури, режим Саддама Хусейна залишався при владі до успішного наземного вторгнення. *Коли це частково спрацювало* _*Японія, 1945*_ Атомні бомбардування Хіросіми й Нагасакі та вступ СРСР у війну змусили Японію капітулювати. Але аналіз показує, що вирішальною була не паніка населення, а розгубленість політичної еліти. Стратегічні бомбардування самі по собі не забезпечили результату. _*Сербія, 1999*_ 78-денна кампанія НАТО змусила Мілошевича вивести війська з Косова. Але успіх був зумовлений не терором, а точковим ураженням інфраструктури, ЗМІ та військових цілей у поєднанні з міжнародною ізоляцією. Цілями були не цивільні, а політична верхівка. *Стратегічне бомбардування України* Росія вперто застосовує стару хибну стратегію: масові удари по енергетиці, житловій інфраструктурі, цивільних об’єктах — щоб зламати волю українців і змусити їх до поступок. Але замість капітуляції Україна стає міцнішою. Суспільна єдність лише зростає. Моральний дух залишається високим. Кожен обстріл лише посилює рішучість, оптимізує адаптацію та стимулює міжнародну підтримку. Як і Лондон у 1940-му, Україна не ламається. Вона загартовується. *Висновок* Стратегічні бомбардування рідко досягають політичної мети. Страждання цивільного населення не веде до капітуляції. Якщо авіаудари й спрацьовують, то лише в поєднанні з політичним, військовим і дипломатичним тиском — а не через “злам волі населення”. Російська кампанія проти України — черговий приклад провалу цієї стратегії. Руйнування видно. Капітуляції ні. Зламати українські міста легше, ніж зламати українську волю. https://open.substack.com/pub/arunninghacker/p/1af?r=5bb5ec
Ще трохи помучаю вас цією темою, адже вважаю її надзвичайно важливою. Та й не кожен рік доводиться представляти власне дослідження на топовій конференції з кібер конфліктів. Мій коментар про дослідження та його знахідки вийшов англійською на RUSI. Буду вдячний за поширення. https://www.rusi.org/explore-our-research/publications/commentary/russias-military-apps-use-wests-open-infrastructure
Друзі, мені потрібні ваші поширення попередніх двох постів. Чим ширше буде охоплення, тим більші шанси на діалог з провайдерами хмарних послуг та постачальниками критичних для русні даних. Якщо це все вдасться перебанити, це прямо вплине на баланс сил. Це більше нейтралізованих окупантів та врятованих українських бійців. Дякую всім наперед
Все частіше зустрічаюся з проблемами безпеки які виходять за рамки кібера, тому щоб не розмивати контекст на вебсайті завів сабстек на цю тему. Підписуйтесь якщо цікаво https://substack.com/@arunninghacker
*Російська розвідка змінила підхід до ведення операцій* Про це пише Elena Grossfeld у аналітичній статті “Quantity Has a Quality All of Its Own” для CNA. Замість того щоб покладатися на невелику кількість високопрофесійних агентів, Росія робить ставку на масовість. Тепер Кремль використовує велику кількість дешевих і часто непрофесійних виконавців, прості інструменти і методи. Це дозволяє проводити багато операцій одночасно, хоч і з меншою точністю. Такі операції включають саботаж проти цивільної та критичної інфраструктури в Європі, збір розвідданих, кампанії впливу через соцмережі, месенджери та криптовалюти. Вербування агентів стало децентралізованим: залучають біженців, діаспору, симпатиків, злочинців. Для зв’язку і фінансування використовуються зашифровані канали й криптовалюта. Цей підхід створює нові виклики для європейських країн і НАТО. Потрібно швидко виявляти такі операції, посилювати обмін розвідданими, працювати з громадами, щоб не допустити вербування, та краще відслідковувати фінансові й комунікаційні канали. Росія продовжує намагатися сіяти хаос і страх не якістю операцій, а їхньою масовістю. Проте Захід може цьому протидіяти, якщо пристосує свої методи і діятиме спільно. Рекомендую до прочитання повний текст звіту. https://substack.com/home/post/p-166118385
Сьогодні гарний день, щоб нагадати собі, наскільки незначними й невирішальними є кібероперації у порівнянні з реальними видами озброєння в питаннях національної безпеки. Візьмімо найвідоміший приклад — Stuxnet. Більше десятиліття його представляють — передусім уряд США та частина кіберіндустрії — як надзвичайну «кіберзброю нового покоління». Безліч статей, книг і конференцій зображають його як зразок майбутньої кібервійни. Але чого насправді досяг Stuxnet? Він пошкодив деякі іранські центрифуги й викликав локальні збої. Але під час його активності в Натанзі виробництво збагаченого урану Іраном насправді зросло. Програма лише прискорилася. І де ж той вирішальний вплив? Що ж справді вплинуло на стримування ядерних амбіцій Ірану? Дипломатія, санкції, таємні фізичні операції й реальний військовий стримуючий фактор. Але точно не код. Правда в тому, що кібероперації — хай би які витончені вони були — це допоміжний інструмент. Засіб для шпигунства, дрібного саботажу, тиску на периферії. Вони не виграють воєн. Вони не змушують уряди капітулювати. І тим більше не замінюють звичайну чи ядерну зброю в стратегічному балансі сил. То звідки ж цей весь ажіотаж? Ці наративи про кіберсилу вигідні багатьом: урядам для обґрунтування бюджетів, індустрії — для продажу продуктів і послуг, військовим — для створення образу стримування. Але реальність проста: код не схиляє волю націй — це робить зброя. Будьмо реалістами.
https://youtu.be/Q1lGmXOiCbI?si=_VGLI7kAsXZAKXcH&t=277
Як російські військові додатки використовують західні хмарні сервіси, карти та метео дані — і що ми маємо зробити, щоб відкриті технології не підтримували війну. https://styran.com/cloud-of-war/